"Пращай, любімай горад! Уходім зафтра ф морє!"
(тицнути тут)

Дорогі друзі, браття і сестри українці!

Чи колись ви замислювались над питанням, що таке Україна?

Безперечно, кожен з нас має на це свою власну, окрему думку. Але кожен з нас напевне зупиниться і одразу не підбере ємного і вичерпного визначення, бо важко знайти у світі країну більш химерну, більш містичну, більш несподівану і разом із тим більш чудову, прекрасну, ніж наша Україна. Ми часто навіть і не уявляємо, де саме ми живемо, хто самі ми є. А між тим ми, можливо, найдавніша eвропейська нація, наша генетична пам’ять зберігає тисячолітню інформацію цієї землі, яку наші предки перетворили з дикого степового ґрунту на родючу світову житницю, ми нізвідки не прийшли на ці терени, нікого не прогнали і нікому не нав’язували свого ладу. Але водночас чи є в світі другий такий народ, що витримав настільки жорстоку асиміляційну політику з боку сусідніх народів, настільки міцний етноцид, тотальне нищення всього національного, як це витримали ми, українці?

І сьогодні, коли Україна стоїть на роздоріжжі світових шляхів, відроджуючись у муках, формуючись нарешті як саме УКРАЇНА, а не “окраина” чужих імперій, коли наше суспільство лихоманять хвороби вроджені чи набуті, коли крізь багно тихого чи голосного опору різноманітних “п’ятих колон” і “братніх народів”, численних “доброзичливців” і “укрАінцев”, ще гострішою стає необхідність доторкнутися до рідної землі, чітко і недвозначно самовизначитися і подивитися на самих себе.

Подивитися не через замулене скло запозичених аберацій, а подивитися очима дитини на матір, очима чоловіка на кохану жінку, бо ми є плоть від плоті цієї країни, цієї землі, де б ми не мешкали, в які краї не закидала б нас доля, і – навіть – де б ми не народилися: бо ми одної крові, української. І ця кров свята, як свята нам наша багатостраждальна земля і наша солов’їна мова, і наша чарівна пісня.

Але подивится такими очима на Україну не просто. Бо століттями нам відмовляли навіть у нашому власному існуванні як окремого народу. Нам казали (і тепер кажуть!), ніби ми тупе, нікчемне бидло, що спроможне хіба що колупатися в землі та жерти сало з горілякою,  і що держава нам наша не потрібна, і мова наша – не наша, а вигадана, і Герої наші – бандити і зрадники (цікаво тільки, кого?). І, що гріха таїти, й посьогодні велика кількість світу дивиться на Україну крізь призму таких ганебних, давно згнилих і засмерділих стереотипів. Для більшості світу Україна й досьогодні, на превеликий жаль, залишається Terra Incognita, Невідомою Країною, про яку мало хто знає, що достеменно сказати. І це – про країну, яку ще двісті років тому мандрівники називали “Степовою Елладою”!

Наше інтернет-видання певною мірою покликано виправити такий стан речей. Показати світові “незнану Україну”, пробудити до нашої Батьківщини інтерес у чужинців, запалити любов’ю до України серця тих українських громадян, котрі ще знаходяться в стані байдужего зацуплення, розвіяти сморід міфів і стереотипів і показати Україну такою, якою вона є насправді, яку ми любимо і носимо в своєму серці навіть далеко від рідної оселі, на чужині.

Газета “Рідна Україна” рівною мірою протистоїть неґативним і хибним уявленням, що розповсюджені про Україну, формулює й пропагує своєрідний “особливий Український шлях”, “Український спосіб життя”, “Українську модель”, яка не має нічого спільного ні з пропонованим Москвою черговим малоросійсько-хохляцьким “братерським союзом”, ані з Західною (переважно американською) системою “ліберальних цінностей”, яка на перевірку в наших умовах виявляється не кращою, бо призводить до занепаду, криміналізації та оглуплення населення.

Для нас Україна – окрема держава, цілий космос, що не є схожим на будь-кого зі своїх сусідів.

Необхідно чітко з’ясувати для себе той факт, що Україна цілком здатна на повністю автономне існування, підтверджене як економічно, так і політично, і духовно. Зазвичай, існують і протилежні думки (які часто нічим не обґрунтовані та є простими спекуляціями на непоінформованості людей). Дискутувати з подібними тезами, доказово й переконливо споростовувати їх також є завданням сучасної української журналістики, завдання по-справжньому незалежного патріотичного видання.

Цій меті й підпорядковані матеріяли нашої газети. Сподіваємося, що вона стане Вам у пригоді на життєвих “розпуттях велелюдних”.

Щасти!

УВАГА: Редакція залишає за собою право скорочувати або в інший спосіб виправляти надані матеріяли згідно з концепцією видання. Відповідальність за інформацію, висловлену в опублікованих матеріялах, несуть виключно автори матеріялів. Матеріяли редаґуються відповідно сучасних орфографічних і граматичних норм української мови.

Керівники проекту не несуть відповідальності за можливі наслідки використання текстів цього ресурсу в цілях, заборонених чинним міжнародним або українським законодавством.

До уваги відвідувачів
Шановне панство!

Адміністрація порталу «Хутір – Своє Село» планує провести першу Всеукраїнську Молодіжну Конференцію з робочою назвою «Віртуальна Україна».
Основною метою даного заходу є популяризація використання української мови в кіберпросторі, розгляд проблем, з якими стикають україномовні портали і користувачі в Мережі та пошук шляхів їх подолання.
Основними питаннями, які ми пропонуємо розглянути, є:
- еволюція україномовних ресурсів Інтернету;
- українізація ПЗ, ОС, CMS*, тощо;
- популяризація використання української мови в мас-медія;
- просування україномовної літератури в глобальній мережі.
Чекаємо на Ваші відгуки, пропозиції та зауваження. Про дату та місце проведення заходу буде повідомлено додатково.
Небайдужих (а також спонсорів) просимо зголошуватися mova©hutir.info